Три голодомори України

Указ президента про вшановування Дня пам'яті жертв голодоморів був запроваджений у 1998 році. У 2006 році Законом України Голодомор 1932 – 1933 років був визнаний геноцидом. Українцям довелося пережити три голодомори, під час яких загинули мільйони людей. Голодомор в Україні 1921-1923р.р. відомий в історії, як масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом у південних губерніях УСРР в 1921–1923 роках, спричинений вивезенням хліба Радянською владою, на тлі посухи та неврожаю на Кубані та Поволжі.

Голодомор 1932—1933 років став наймасштабнішим, відомий як акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках шляхом створення штучного масового голоду. Протягом 1932 р. голодом було замордовано сотні тисяч людей, а в 1933 р. лік ішов на мільйони.

Голод в Українській РСР 1946-1947 років влаштувала народам СРСР російсько-більшовицька (комуністична) диктатура, як сплановану акцію сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі. Так, 1946-го з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Королівства Румунія, у 1947 - 600 тисяч тонн зерна до Чехословацької республіки, за тих два роки Польська республіка отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдавській РСР й південних областях Української РСР стрімко поширювався голод, і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства.

За міжнародно-правовим визначенням Голодомор – це геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань українців збудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу.

Термін «Голодомор» означає «мор, викликаний голодом, страждання від голоду, голодування». Вперше цей термін згадується 17 серпня 1933 у чеському виданні «Večernı́k P.L.», у статті «Hladomor v SSSR».

В Україні термін «Голодомор» вперше вжив Іван Драч у виступі на З’їзді Союзу письменників України влітку 1986 року, а письменник Олексій Мусієнко популяризував його. У 2006 році СБУ оприлюднила близько 5 тисяч документів ГПУ стосовно цього періоду масового голоду і того ж року Верховна рада України прийняла закон, що кваліфікує голод 1932-1933 років як геноцид українського народу. З того часу публічне заперечення Голодомору вважається протиправним.

Кожного року в четверту суботу листопада українці запалюють свічку пам’яті, що символізує згаслі життя мільйонів жертв трьох голодоморів, спровокованих і здійснених тоталітарним режимом колишнього Радянського Союзу. Здається, полум’я свічі вихоплює з небуття обличчя молодих, старих, зовсім юних, дитячих обличь, які дивляться прямо нам в очі: «Як ви живете, ті, що після нас, можливо, потомки, можливо, чужі люди, бо ми вмерли, не зоставивши після себе продовження?».

У ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Три голодомори, три страшних періоди втрат, горя і знищення українців. Тисячі документів, свідчень і наша пам’ять повертають нас у ті роки. Як боляче даються ці кроки у минуле, торкаючись людських трагедій та зникнення цілих поколінь.

Судова історико-джерелознавча експертиза встановила, що під час масового штучного голоду 1921–1923 рр. в УСРР комуністичний тоталітарний режим знищив 3 млн 500 тис. українців; під час масового штучного голоду 1946–1947 рр. в УРСР комуністичний тоталітарний режим знищив 1 млн 500 тис. українців. Комплексна судова історико-криміналістична експертиза встановила, що під час вчинення злочину геноциду в 1932–1933 рр. в УСРР та на етнічних землях і місцях компактного проживання українців в регіонах СРСР комуністичний тоталітарний режим знищив 10 млн 500 тис. українців, із них 4 млн українських дітей. Ці результати були оголошені 7 вересня 2021 року.

ЕТАП 1-ИЙ: 1921-1923 РОКИ

За деякими оцінками Україна втратила від 1,5 до 3 млн. населення, у тому числі 70% новонароджених дітей. Особливо болісним цей голод був для дітей. До 20 мільйонів дітей страждали від голоду в Україні. Нерідко вони зилишались сиротами за живих батьків. Зневірившись, матері залишали дітей в притулках або просто на вулицях.

А призвело до цього не лише післявоєнна розруха і неврожай, спричинений посухою 1921 року. Більшовики боялись послабити свою диктатуру, тому надавали перевагу забезпеченню харчами робітничого класу, який був більш згуртованим. Україна, яка мала багато селянського населення, залишилась без допомоги. Її отримували поволзькі селяни і біженці з Поволжя, нерідко за рахунок України.

Існувала ще одна причина голодомору 1921-1923 років. Це були перші спроби режиму придушити повстанський рух в українському селі за допомогою терору голодом, вважаючи, що він здолає селян краще, ніж каральні експедиції.

ЕТАП 2-Й: 1932-1933 РОКИ

Найстрашнішим і найжорстокішим був голод 1932-1933 років, коли Україна втратила понад 7 мільйонів своїх синів і дочок.

Голодомор в Україні 1932-1933 років став наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.

Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу.

Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.

ЕТАП 3-Й: 1946-1947 РОКИ

Голод 1946-1947 рр., тривалий час замовчувався і повоєнний період часто зображався як суцільний трудовий ентузіазм народу у відбудові країни. Головним чином, голод був спровокований прорахунками держави у веденні сільського господарства: економічно не обґрунтовані плани, низький рівень агротехніки. Липневий пленум ЦК КП(б)У розглянув проблему врожаю та хлібозаготівель. Дивним і злочинним виглядає те, що замість розробки дієвих заходів допомоги селянам, головну увагу зосередили на хлібозаготівлях. Від селян вимагали безумовного виконання плану хлібозаготівель, не зважаючи на умови, що склались. Всі сили були зосередженні на вилучення зерна, а не на допомогу і порятунок селян. Гаслом компанії було «Боротьба за хліб – це боротьба за соціалізм». І в цій «боротьбі» гинули українці.

Темніє… На вікнах мерехтять свічки пам’яті. Запалимо їх і ми, долаючи полум’ям пам’яті всі кроки, всі роки і весь Всесвіт до «всіх мертвих і ненароджених» у ті страшні роки.