Що ж таке гіпноз і як дізнатися, чи піддаєтеся йому. Тест

Чи були ви колись настільки поглинені читанням книги, що навіть не чули оточуючих, коли вони до вас зверталися? Якщо так, то ви вже приблизно знаєте, що таке стан трансу, в якому людина перебуває під гіпнозом.

UACMS вирішив з'ясувати, як працює гіпноз та з ким він працює особливо добре.

Гіпноз буває різний

Гіпноз - це стан високого ступеня фокусування уваги, в якому людина дуже схильна до навіювання. У стані неспання мозок наповнений різними думками, а під гіпнозом людина здатна дуже глибоко зосередитися на якійсь одній думці чи відчутті.

Є різниця між академічним гіпнозом та вуличним.

• Академічний гіпноз необхідний у тому, щоб допомогти людині вивудити з підсвідомості якусь необхідну інформацію. Це різновид техніки релаксації, і основну роботу тут виконує гіпнотизований, а гіпнотизер лише допомагає йому налаштуватися на правильний лад. Іноді результати бувають дивними: людина згадує щось, що давно забула, або пересилує свої страхи.
• Естрадний гіпноз - це те, що ми бачимо по телевізору або на сцені: гіпнозний гуру зі страшним поглядом змушує добровольців робити різні дурні речі. Насправді це просто звичайні фокуси плюс, ймовірно, кілька людей, що особливо навіюються в залі, які дійсно вірять у те, що відбувається, і прагнуть випробувати на собі «магію».
• Кримінальний гіпноз - це заборонені техніки, які використовують вуличні жебраки та інші погані люди. Вони можуть занурити людину в транс, так що у нього будуть провали в пам'яті.

Перевірте, чи легко ви піддаєтеся гіпнозу

Людина з рівнним емоційним фоном, відкрита до всього нового, швидше за все, відмінно піддаватиметься академічному гіпнозу. А ось загіпнотизувати того, хто налаштований скептично чи має низьку самооцінку, буде складним завданням.

Крім ідеально гіпнабельних людей, є ті, з яких виходять кращі гіпнотизери. Їм притаманні наступні риси:

• схильність до актерства і любов до виступів перед публікою;
• прагнення максимально скоротити дистанцію при спілкуванні з людьми (можна навіть назвати це бажанням «залізти в душу»).

Впринципі, майже кожна людина може занурити іншого в легкий транс.

Трохи про кримінальний гіпноз

Робота вуличних гіпнотизерів будується так:

• Спочатку вони роблять щось, що змусить вас звернути на них увагу - кажуть щось приємне («Ай, красуня, позолоти ручку!») або грають на почутті страху («Бачу, біду з собою несеш, розповісти, яку?»). Потім (а деякі приступають до цієї частини відразу) гіпнотизери говорять щось дивне, що спантеличує людину. Наприклад, один чоловік, який ледь не клюнув на удочку, розповів, як до нього підійшов хлопчик і сказав: «Дядю, віддай навушники, адже вони жіночі». Як не дивно, подібний розрив шаблону вибиває людину з реальності, і він стає сприйнятливий до навіювання. Автор цієї статті випробував цей спосіб своїх домашніх. Грошей вони йому, на жаль, не дали, на деякий час справді перебували в ступорі. Це все одно що відкрити на комп'ютері відразу пару десятків програм, і він зависне. Теж відбувається з людиною, коли вуличні жебраки одночасно починають бубнити йому в вуха якусь тарабарщину, трясти яскравими спідницями і торохати його. Канали сприйняття перевантажуються, і ось людина вже готова віддати останні гроші, якщо її просто попросити. Крім того, вуличні шарлатани — це відмінні психологи. Багато з них передають свої секрети поколіннями, тому їм легко вдається маніпулювати людьми.

  Що потрібно робити, щоб не стати мішенню вуличних гіпнотизерів?

  З вуличним гіпнозом все працює трохи не так, як з академічним: крім гіпнабельності (здатності впадати в транс), людина повинна мати високий рівень довірливості і навіюваності. Тому позитивну, розсудливу людину заплутати буде складно, чого не скажеш про налякану людину, яка перебуває у стані стресу.

  • Не рахуйте ворон, перебуваючи в громадських місцях. Шахраї в першу чергу вишукують в натовпі людей, які перебувають у розпачі, депресії або ж просто схожі на простофіль.
  • Фільтруйте інформацію. Ви вірите в прикмети або пересилаєте знайомим листи щастя? Тоді ви справжня знахідка для гіпнотизерів та шахраїв. Не вірте, що вам так просто можна нашкодити.
  • Якщо контакт із підозрілою особистістю стався, перехопіть ініціативу у свої руки — порвіть шаблон самі! На пропозицію погадати дайте відповідь, що вам сьогодні вже гадали, або запитайте, який завтра день за юліанським календарем. І швидко, але спокійно ретуйтеся.

  На сам кінець пара історій від тих, хто бував під гіпнозом

  • «Я зазнавала гіпнозу один раз. Мені треба було простягнути руки вперед і зробити так, щоб вони не зігнулися, коли по них ударять. У мене не виходило. Тоді мені дуже розмірено кілька разів дали інструкцію, що робити і як: "Уяви, що ти міцно тримаєшся за ту високу будівлю у вікні" і "Твої руки скам'янілі". І після цього мені вдалося стримати удар. Я дійшла висновку, що гіпноз працює лише тоді, коли ти віриш у нього. Я не вірила, поки людина, чия думка здається мені авторитетною, не сказала, що це можливо».
  • «Одна з найпекліших історій у моєму житті! Іду собі, нікого не чіпаю. Назустріч іде жінка років 60 та питає, де пошта. Я сказала, куди їй іти, і пішла далі. Вона мене гукнула, сказавши щось, що змусило мене обернутися (щось про особисте життя). Після цього порожнеча, яка перебивається якимись сюрреалістичними спогадами. Опритомніла я в якомусь скверику з усвідомленням того, що винесла з дому своїми руками всі прикраси та гроші. А в голові тільки величезний перламутровий гудзик із плаща цієї бабки».
  • «У мене траплялися запинки в мові – легке заїкуватість. Батьки повели мене на гіпноз. Це виглядало так: темна кімната, люди та лікар-психіатр. Усі розсідають у крісла. Лікар починає абсолютно ідіотським тужливим голосом говорити: "Розслаблюються ві-і-іки, розслабляються м-я-язи..." Спочатку було дуже смішно. Потім, коли всі знаходяться в трансі (або вдають), він підходить до кожного і шепоче щось конкретне про його хворобу. Насправді прикольна штука. Мені він шепотів про розслаблення мовного центру. Заїкатися на якийсь час я перестала».

  Гіпноз - це явище, яке здається неймовірним, проте воно цілком реальне. До речі, є думка, що гіпнозу не існує зовсім і це лише поведінка людини, яка хоче бути загіпнотизованою, помноженою на авторитет гіпнотизера. А що з цього приводу думаєте ви? Чи були у вас якісь історії, пов'язані з гіпнозом?

  Перевірте, чи легко ви піддаєтеся гіпнозу. Тест№2

  1.Ви легко можете змінити власну думку з будь-якого питання?

  а) ні; б) так; в) не дуже.

  2.Ви вважаєте себе довірливою?

  а) ні; б) так; в) іноді буваю надто недовірлива.

  3.Ви вірите в існування якихось надприродних сил?

  а) ні; б) так; в) не дуже.

  4.Ви можете зарахувати себе до категорії людей, які мають багату фантазію?

  а) ні; б) так;в) важко відповісти.

  5.Ви завжди впевнені у собі?

  а) ні; б) так; в) не завжди.

  6.Ви є забобонною людиною?

  а) ні; б) так; в) не дуже.

  7.Ви іронічна людина?

  а) так; б) ні; в) не дуже.

  8.Ви побоюєтеся зустрічі з циганами?

  а) ні; б) так; в) не дуже.

  9.Чи завжди ви намагаєтеся вникнути в суть слів, сказаних іншими?

  а) так; б) ні; в) коли як.

  10.Вам нескладно дивитися в очі співрозмовниці чи співрозмовнику?

  а) так; б) ні; в) дивлячись кому.

  11.При слуханні монотонного читання вас долає сонливість?

  а) ні; б) так; в) іноді.

  Продовжити

  Результати

  
  

  Ваші відповіді не дають чіткого результату. При деяких обставинах ви схильні до гіпнозу, а при інших - ні

  Домінуючими є відповіді [«а» = ], тому ви – людина, яка володіє психологічною стійкістю та неординарним типом мислення, і ввести вас у гіпнотичний транс не зможе ні досвідчений гіпнотизер, ні скрупульозна циганка.

  У ваших відповідях переважає варіант [«б» = ], тому ви відрізняєтеся підвищеною гіпнабельністю, тобто легко піддаєтеся гіпнотичному та психологічному впливу. Будьте особливо обережні під час спілкування з незнайомими чи малознайомими людьми.

  У вас вийшла більшість відповідей [«в» = ]. Вам досить складно нав'язати чужу думку або щось навіяти. Однак загіпнотизувати вас цілком можливо, якщо ви не будете активно опиратися цьому.

  Повторити тест

  Силови́й гіпноз — це невербальне дистанційне вбивство технікою гіпнозу або «нейтралізація» жертви без дотику й без зброї, насильне втручання в психіку. Також це таємна техніка енергетичної боротьби «псі-агентів», і «сліперів» державних спецслужб. Ця техніка не лікувального гіпнозу не кодифікована в юриспруденції жодної з країн світу, забезпечує безкарність її носія проти громадян, не регулюється жодним законом; застосування даної техніки гіпнозу залежить від міри моральності її носія. Імідж скандальної «лженауки» парапсихології та прикладної психології, що буцімто така техніка гіпнозу є нереальною створювався навмисно для безкарності та свавілля спецслужб, для обслуговування ними криміналізованого бізнесу й політики, для уникання контролю громадянським демократичним суспільством. Дезінформація і відсутність законодавства в цій сфері є ідеальними умовами для поширення безвідповідальності та криміналу в цій галузі. Є державним секретом Російської Федерації, тому в умовах контролю інформаційного простору штучно утворена обмеженість публікацій щодо даної інформації створила сприятливі умови для суджень багатьох, що це псевдотеорія чи буцімто цього явища взагалі не існує. В силових структурах СРСР існувала Інструкція заборони носіям таких здібностей брати участь з приватною корисною метою в розіграшах лотереї, в іграх в казино, впливати на суддів та свідків в судових процесах й т.п. Активно ці здібності використовуються при допитах, аналізу місця злочину навіть при відсутності доказового матеріалу для криміналістів, при пошуках злочинців та речових доказів тощо. Ці техніки (спецздібності) та кожен їх носій є державною таємницею. В Україні та інших країнах світу, в Інтерполі цим псі-агентам присвоюється агентурний номер, їхні звіти підписують без імен. Структура їх організації не має окремого кабінету, кожен з них служить в різних підрозділах і міністерствах; є і такі, що мають офіційну роботу в бізнесі, але паралельно рахуються в штаті спецслужби. Документований облік тих, кому встановлено такі здібності контролюється часто кримінально свавільною спецслужбою без попередження беззахисної громадськості, що той чи інший суб'єкт володіє цим. А під параваном «державних інтересів» задовольняють особисті забаганки. Громадськість не має способів захисту від цього, в навчальних закладах не навчають методам протидії цьому, дезінформують та не визнають факт існування даного феномену.