Короткий опис:

Робота в Польщі для клієнтів.
Україну називають країною невдоволених, країною, де переважає бідність і незахищеність людей.

Робота для українців у Польщі. 90 % іноземців, що працюють у Польщі, - це українці. Їх приваблює географічна близькість країни, нескладна у вивченні польська мова й порівняно з Україною дуже високий рівень заробітної плати. Найбільше в Польщі працівників із західних регіонів України. Здебільшого українцям доступна робота в Польщі на тих вакансіях, які не цікавлять поляків у плані заробітку. Багато із них виїжджають в інші країни ЄС на роботу, наприклад, до Великобританії. Для чоловіків доступне працевлаштування в Польщі на різних вакансіях, що вимагають певної кваліфікації. Так, потрібні водії вантажівок і тракторів, сантехніки, офіціанти й кухарі, електрики, будівельники, фахівці з виробництва пластикових вікон і т.п. Крім того, є некваліфікована робота в Польщі: пакувальники, вантажники. Працевлаштування в Польщі для жінок - це вакансії покоївок, доглядальниць, пакувальниць, касирів в супермаркетах. Пошук роботи в Польщі, що передбачає спілкування з людьми, має сенс, якщо в здобувача присутні знання іноземних мов: польської обов'язково, англійської - вітається. На некваліфіковану роботу можна влаштуватися, не володіючи мовами. Деякі роботодавці надають житло й харчування іноземним працівникам. Але іноді доводиться оплачувати їх самостійно (біля $200 на місяць). Робота в Польщі може приносити $800-1200 на місяць. Робота для українців у Польщі може носити сезонний характер, або не бути прив'язаною до пори року. Наприклад, щоліта потрібні помічники фермерів та працівники для збору ягід, овочів і фруктів. Також потреба в залученні іноземних працівників може бути обумовлена ситуаціією (наприклад, потреба великої кількості будівельників у зв'язку із проведенням у Польщі футбольного чемпіонату «Євро-2012»).
Працевлаштування в Польщі можливо черезі агенції в Україні, або внаслідок прямого контакту з роботодавцем. Після одержання запрошення на роботу в Польщі, необхідно зібрати інші документи, необхідні для одержання візи із правом на роботу, і подати їх до консульства Польщі у своїй країні. Відповідно до спрощеної процедури, для українців можлива робота в Польщі без спеціального дозволу. Після того, як віза буде поставлена в закордонний паспорт українського працівника, залишається лише придбати квитки на транспорт і виїхати до місця роботи. Працевлаштування в Польщі по робочій візі здійснюється строком на півроку. По закінченні цього строку візу можна продовжити. Віза для роботи в Польщі оформлюється під конкретного роботодавця, від якого отримане запрошення. В'їхати в Польщу і почати роботу в іншого роботодавця не можна, тому що це буде вважатися порушенням візового режиму. Якщо є бажання змінити роботодавця, доведеться почати пошук роботи в Польщі заново, але вже перебуваючи в країні. Робота для українців у Польщі - це шлях до одержання посвідки на проживання в країні. Для того, щоб претендувати на ПНП у Польщі, необхідно легально проробити тут 5 років.
Українці мріють про ті часи, коли не буде потреби тікати за кордон від безвиході, а умови дозволять пристойно жити в себе на батьківщині.

Україну називають країною невдоволених, країною, де переважає бідність і незахищеність людей. За даними ООН, близько 50 відсотків українців вважають себе бідними, а 14,7 відсотка живе у злиднях, в умовах крайньої бідності. У багатьох людей дохід на члена сім’ї нижчий за прожитковий мінімум, який в умовах невпинного зростання цін, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги розрахований не на забезпечення життєдіяльності людей, а лише на їх виживання. Вражаючих меж досягає поляризація суспільства за доходами населення, що і є одним із факторів його деградації. Безвихідь, апатія й песимізм охоплюють усі верстви суспільства, усі сфери життя. За таких умов і, передусім, бідності, низького рівня життя, неможливості реалізувати себе на Батьківщині наші співвітчизники у пошуках кращої долі змушені залишати свої домівки і виїжджати на чужину.

Нинішні темпи еміграції українців перевищують міграційні процеси за всю історію України. Так, за даними дослідників, під час першої хвилі еміграції (кінець XІX — початок XX століть) на Захід, переважно до США, Бразилії та Канади, виїхало понад 500 тисяч українців. Це була суто трудова еміграція. У 20—30 роки минулого століття, під час другої хвилі еміграції, свою країну залишили близько 200 тисяч українців, переважно із західних регіонів країни. Характерною особливістю цього періоду українського переселення була поява політичного емігранта.

По закінченні Великої Вітчизняної війни, під час третьої еміграційної хвилі, в зарубіжних країнах опинилися майже 210 тисяч українців. Це, як правило, колишні остарбайтери які не повернулися на Батьківщину, а також 10 тисяч бійців дивізії СС « Галичина », кілька сотень вояків Української повстанської армії та деякі інші категорії.

А коли говорити про нинішній період, який увійде в історію як четверта хвиля української еміграції, то, за неофіційними даними (офіційних немає ні в кого), кількість українців, які останніми роками виїхали за кордон на заробітки або з інших причин, сягає 5—7 мільйонів, а це 20-25 відсотків найактивнішої частини працездатних громадян України. Водночас, за даними експертів, щорічно близько 2,5 мільйона українців тимчасово виїжджають в інші країни для нелегальної роботи, і кожен четвертий залишається там назавжди. « Найточніша » цифра була оприлюднена на ІV Всесвітньому форумі українців у серпні 2006 року: «... багатомільйонна армія українських заробітчан за кордоном ».

І це переважно люди працездатного та репродуктивного віку, які мають високий рівень освіти й кваліфікації. Серед них — гордість, « золотий фонд нації », її інтелектуальний потенціал: видатні вчені та винахідники, прославлені спортсмени і діячі культури. Талановиті українці збагачують чужих. Французький імператор, відомий полководець Наполеон говорив: « Загибель армії — біда, загибель імператора — подвійна біда, але загибель інтелекту нації — цілковита катастрофа країни ».

Ми фактично перетворюємося на країну-донора, яка постачає світові найцінніший національний ресурс — людей: від немовлят до дівчат на виданні, від різноробів до вчених. Тільки через відтік науковців та висококваліфікованих спеціалістів щорічні збитки України становлять більше 1 мільярда доларів США. Є ще один згубний наслідок цих процесів. Мільйони дітей наших заробітчан ростуть без матері й батька, фактично стають сиротами за живих батьків, чимало сімей розпадається. Багато дітей залишаються поза школами, поповнюють контингент безпритульних, відвідувачів ігрових автоматів, так званих гейм-клубів. Усе це — наш біль і, водночас, наш сором, надзвичайно серйозна проблема й сьогодення, і майбутнього Вітчизни.

Найбільш схильними до еміграції є молоді люди з вищою освітою. За даними соціологічних досліджень, серед респондентів із вищою освітою віком до 30 років майже 66 відсотків виявляють бажання емігрувати в інші країни. А загалом 35 відсотків українців готові залишити свою Батьківщину, жити за кордоном. Зарубіжжя охоче « розбирає » й найталановитіших учнів — обдарованих програмістів, математиків, фізиків, співаків, скуповує українських дітей.

Найвищий рівень міграції у регіонах Західної України, де проблеми з працевлаштуванням і розміром заробітної плати є надзвичайно гострими. На заході України люди цілими селами, окрім інвалідів і дітей, виїхали шукати шматок хліба за межі держави, покинули школи вчителі, лікарні — лікарі, заводи — інженери та кваліфіковані робітники. Щорічно від 100 до 150 сільських населених пунктів деградує й зникає з карти держави. Такого не було за жодного царя чи імператора ».

« Якщо порахувати всіх чоловіків і жінок, які виїхали на заробітки з Івано-Франківської області, то умовно виходить, що обласний центр повністю спорожнів. Дивує, що рідну землю залишає багато достатньо забезпечених молодих людей, батьки яких є елітою української нації та іменують себе націонал-патріотами. Кому-кому, а їм, як кажуть, сам Бог велів залишатися тут, в Україні, і розбудовувати власну, а не чужу державу.

Україна є лідером серед інших країн у торгівлі своїми громадянами, включаючи дітей. За даними представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, наша країна посідає перше місце за кількістю жертв торгівлі людьми серед держав Південно-Східної Європи. Що може бути ганебнішим і принизливішим для держави, ніж експорт своїх громадян, торгівля своїми людьми?

Україна зі своїми багатими природними ресурсами, чудовими кліматичними умовами, розташуванням у самому центрі Європи на перехресті світових шляхів стає дедалі привабливішою для мігрантів із гарячою кров’ю, представників третього світу. Україна входить у четвірку країн, де найбільше мігрантів. За неофіційними даними (повідомлення радіо Бі-Бі-Сі), нині в Україні 6 мільйонів мігрантів, переважно нелегальних. Міграція в сучасних умовах — закономірний, об’єктивний процес. А Україна, зрозуміло, не може стояти осторонь глобальних процесів, що відбуваються у світі. Але насторожують масштаби міграції, її темпи. Поки що Україна не готова до цього, у нас немає законодавчої бази, яка б регулювала процеси міграції іноземних заробітчан, унеможливлювала створення неконтрольованих кримінально-бізнесових етнічних угруповань у боротьбі за перерозподіл сфер впливу. І якщо не вживати дієвих заходів, займати споглядальну позицію, то Україна ризикує стати відстійником для нелегалів.

Нинішня, четверта, хвиля еміграції є однією з найгостріших проблем українського суспільства і набуває загрозливих масштабів. Катастрофічна втрата населення через масову еміграцію, ситуація, коли смертність майже вдвічі перевищує народжуваність, соціальні хвороби бідної нації (туберкульоз, СНІД, алкоголізм, онкологія) призводять до щорічного зменшення населення України на 400 тисяч осіб. Інакше кажучи, щорічно в країні населення скорочується на стільки, скільки жителів у Рівному та Ужгороді разом. За 14 останніх років чисельність населення України зменшилася на 5,5 млн. чоловік. В Чернігівській області, наприклад, щороку помирає 20 тисяч, а народжується лише 5, багато людей виїжджає на заробітки. За такої тенденції, прогнозують демографи, через 50 років області не буде.

Є різні прогнози стосовно демографічної ситуації в Україні. Один із них (прогноз ООН) твердить, що до 2050 року населення України зменшиться майже вдвічі і становитиме 24-25 мільйонів. За прогнозами деяких вітчизняних демографів, населення України за цей період може скоротитися на третину і становитиме 32-35 мільйонів. Але навіть і цей « оптимістичний » прогноз викликає стурбованість за долю української нації. Серед країн, кількість населення яких стрімко скорочується, Україна, за даними ООН, посідає перше місце. Усе це ставить під загрозу національну безпеку держави. На часі питання виживання та збереження української нації.

Дедалі більше українських підприємців перереєстрували свій бізнес за кордоном. Найчастіше - в балтійських країнах, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини. Кажуть, там немає корупції, численних перевірок. Головне - платити податки і не порушувати закони.

У розпалі літнього робочого сезону спорожніють села в багатьох регіонах України, багато квартир у містах залишаться пустими - люди поїдуть. Цього року, за розрахунками, в літні місяці за кордоном опиниться понад 5 мільйонів українців - більше половини нинішнього трудового потенціалу України. Всі вони працюватимуть на економіки чужих країн, бо рідна стала мачухою. Як ви розумієте, значна частина трудових мігрантів вже ніколи не повернеться додому - хіба на Великдень або Різдво чи щоб провідати родину. Опитування свідчать: 65% українців у віці 14 - 35 років хочуть виїхати за кордон тимчасово або назавжди. Неважко зрозуміти, що міграційні настрої в наступні роки тільки посилюватимуться