Короткий опис:

Де і коли шукати гриби: поради грибникам-початківцям

Де і коли шукати гриби: поради грибникам-початківцям

Як після тихого полювання не "загриміти" на лікарняне ліжко

Серпень-вересень – розпал сезону для грибників. За грибами ходять не лише “професіонали”, але й аматори, адже суть тихого полювання в самому процесі: прогулянки лісом приносять масу задоволення, душевний спокій. А якщо ви ще й повернулися з повним кошиком, тоді відчуваєте справжній драйв. “Народна правда” розповість, як правильно йти в ліс за грибами, які гриби збирати і що робити, якщо раптом ними отруїлися.

Коли відправитися на тихе полювання, що взяти з собою

На питання, коли краще йти за грибами, всі відповідають по-різному. Одні впевнені, що потрібно вийти рано-вранці, інші чекають туманного ранку або дощу, треті знають, що іноді досить зайти в ліс на годинку вдень і повернутися з повним відром.

Ранній підйом.

Загалом, за грибами відправляються рано вранці. Причин декілька, одна з головних – висока ймовірність, що ви будете йти лісовими стежками першими. По-друге, блискучі від роси шляпки грибів добре видно навіть в траві і листі. До сходу сонця гриби більш помітні, коли ж падає сонячне проміння, що б’є в очі, варто змінити маршрут. Ще одна важлива деталь – екіпірування, складно ходити в плащі, гумових чоботях і з відром у виснажливу денну спеку.

Екіпірування.

Вище ми визначили, що найкраще взуття для грибника гумові чоботи або взуття з щільною підошвою. Воно збереже ноги в цілісності і сухості, адже можна наступити на гострі віти, порізатися, бути вкушеним змією, встати в смердючу рідину або болото. Головний убір – важливий аксесуар для лісової прогулянки. Одяг повинен по-максимуму закривати тіло, навіть якщо тепло, обирають тонкий одяг, але з довгими рукавами, штани. В дощ беруть плащ. Правильно підібраний одяг захистить від укусів комах, подряпин, дощу і вітру. До екіпіровки належить інвентар – ніж і відро/кошик (у них гриби залишаться неушкодженими). Ніж знадобиться не лише для того, щоби акуратно зрізати гриб, але і щоби зробити собі палицю, яка необхідна для розгрібання листя. В ідеалі, збирати гриби краще у кошик, оскільки так буде зберігатися доступ повітря і гриби довше залишатимуться свіжими. Обов’язково треба взяти з собою питну воду, адже довгі прогулянки спричиняють зневоднення, чого допускати не можна.

Де шукати гриби і як

У бувалих грибників є свої “перевірені” місця. Вони знають коли на тій чи іншій точці з’являються певні види грибів. Одні грибники впевнені, що зібрати повні засіки можна лише блукаючи по узліссі або вздовж дороги, інші заглиблюються в гущавину і нишпорять під кожним розлогим деревом. Є і такий контингент грибників, який йде на конкретне місце, а по дорозі навіть не дивиться під ноги.

Існуючі системи пошуку грибів складно порахувати, наведемо приклад найпопулярніших, які у своїй книзі про гриби, описав вчений Олександр Семенов.

• Гребінець. Пошук проходить в лісі, де більш або менш рівний ряд стовбурів. Необхідно рухатися за схемою, яка буде нагадувати гребінець.
• Гребінець із виступом. Ускладнений варіант, коли один прохід робиться звичайним, а другий довший за попередній. Далі маршрут чергується.
• Хвиля (зигзаг). Пересуватися хвилею простіше там, де ліс не густий.
• Розтягнута пружина. Використовується при огляді узлісся або лісу, розташованого біля дороги.
• Спіраль. Досить складний метод пошуку. Спочатку треба знайти перший гриб і зробити це місце відправною точкою спіралі по колу. Далі спіраль може закручуватися або розкручуватися, можна пройти в двох напрямках.
• Парний пошук. Зазвичай за грибами в самоті не ходять, ааби підвищити шанси зібрати гарний урожай, комбінують методи пошуку. Наприклад, один шукає “пружиною” біля дороги, другий – зигзагом в лісі, неподалік від партнера.

Досвідчені грибники знають, за якими саме грибами вони прийшли. Наприклад, при вологій погоді, гриби шукають там, де вологи менше (сухі височини, що добре прогріваються сонцем). Гриби “люблять” з’являтися на галявинах, там, де стовбурів дерев менше. Якщо погода суха, то гриби краще шукати в затінку дерев, у густій траві, між пагорбами, де зберігається волога. У сосновому лісі можна знайти білі, моховики, підберезники та сироїжки, в ялиновому ще і рижики, і лисички, в змішаному – сморчки та опеньки. Луги і пасовиська- ідеальний грунт для печериць.

Який би маршрут не обрали, пересуватися лісом треба не поспішаючи, уважно оглядають місця, де гриби повинні “точно рости”. Якщо один гриб вже знайдено, треба озирнутися навколо, присісти, щоб змінити ракурс огляду. Зазвичай гриби ростуть “сім’ями” – один неподалік від іншого. Колонія може налічувати десяток або більше грибів.

Якщо не знаєте, куди відправитися за грибами, можна розпитати у друзів і знайомих, “сарафанне радіо” дуже допоможе початківцям.

Як збирати гриби, витягувати їх із землі

Зібрати гриб, який нарешті знайшли, теж потрібно “з розумом”. Незважаючи на існуючу думку, що гриб акуратно зрізують, його також можна зламати, вирвати, викрутити. Так, ламають пластинчасті гриби (грузді, лисички, опеньки), а зрізують або викручують трубчасті (білі, маслюки, підберезники). А ось грубо виривати гриби або розривати грибницю не можна. За проведеними давно дослідженнями, в цьому випадку порушується верхній шар живильного середовища, може бути пошкоджена і грибниця. Але не обов’язково. Відомо, що в місцях, де пасеться худоба, земля повністю витоптана, але гриби там ростуть відмінно. Багато грибів біля лісових доріг, на вирубках, хоча верхній шар грунту там також пошкоджено. Висновок простий: розпушування грунту, навпаки, сприяє появі грибів.

В ідеалі гриб зрізають практично біля самої основи ніжки. Зрізаний/зірваний гриб очищають від сміття і залишків землі, щоб вони не забруднили кошик та інші гриби. Пластичні гриби також очищають від ніжки, виняток роблять лише для рижиків, лисичок, сироїжок, вовнянок. Зібрані гриби кладуть у кошик капелюшками вниз. Якщо у гриба довга ніжка (підберезники, красноголовці), то варто покласти гриб набік.

Зібраний урожай сортують вже вдома. Важливо пам’ятати, що довго свіжі гриби не зберігаються, і після сортування відразу треба їх варити, смажити сушити, маринувати.

Поради грибникам: топ-7

Досвідчені грибники вважають, що:

1. Маленький гриб краще не брати, ваги в кошику він не додасть. Краще почекати, поки він виросте через 2-3 дні.
2. Якщо не впевнений в тому, що знайдений гриб їстівний, краще його зовсім не брати. Але і витоптувати теж не варто, можливо його підбере той, кому він буде потрібен.
3. Збирають гриби середнього розміру, здорові, без гнилих елементів і червоточин. Краще не брати перестиглий, в’ялий гриб, оскільки таким властиво накопичувати отруйні речовини.
4. Збираючи гриби з підвищеною ламкістю, наприклад, сироїжки, їх краще класти окремо від інших більш тяжких грибів.
5. Щойно в лісі з’явилися лисички, за два тижні можна вирушати за білими і підберезниками. Якщо в лісі зустрічається велика кількість мухоморів, то десь поруч росте колонія білих.
6. Велика кількість мошкари в певних місцях – явна ознака того, що це грибне місце.
7. Пересуваючись лісом, варто відзначати для себе місця, де земля покрита великою кількістю цвілі, через деякий час там обов’язково з’являться грузді.

Отруєння грибами: ознаки, перша допомога

Тому, хто труївся грибами, потрібна кваліфікована медична допомога, отруєння грибами саме по собі не минеться. Отруїтися грибами можна з’ївши: отруйний гриб, неправильно приготовлені або неякісні їстівні гриби. Деякі не знають про своє природне несприйняття грибів.

Симптоми отруєння грибами:

1. нудота, блювота;
2. діарея;
3. болі в животі;
4. запаморочення, головний біль;
5. слабкість;
6. спрага;
7. рясний піт;
8. посилене слиновиділення;
9. галюцинації, марення;
10. збудження, пожвавлення або навпаки — млявість, загальмованість;
11. втрата свідомості;
12. падіння артеріального тиску;
13. задишка, утруднене дихання;
14. тахікардія або брадикардія.

До приїзду медиків можна: промити шлунок, використовуючи слабкий розчин марганцівки, випити сорбент, пити багато теплого чаю.

Їстівні гриби: назви, опис та як відрізнити від неїстівних

Збираючи гриби, які ще іноді називають "лісовим м’ясом", важливо правильно їх обирати. У розпал сезону грибів чимало людей охоче збирають ці дарунки лісу. Важливо знати, які гриби можна їсти, а які – ні. Із близько 2 тисяч видів грибів в Україні, їстівними є щонайбільше 500.

Користь грибів

Отруєння грибами: як уникнути, симптоми та перша допомога Гриби мають мало калорій, жирів і холестерину, але багато поживних речовин. Вони містять, зокрема, білок, клітковину, калій, вітамін D, кальцій. Також до їхнього складу входять вітаміни групи B, мідь та селен. Іноді гриби називають "лісовим" або "рослинним м’ясом", яке є доречним і на пікніку, і на святковому столі. Завдяки низькій калорійності вони часто стають частиною раціону людей, які прагнуть знизити вагу.

Їстівні гриби: найпопулярніші види

Слід чітко знати характерні ознаки найбільш поширених їстівних грибів, щоб не сплутати їх із неїстівними. Є певні найвідоміші їстівні грибами, що становлять особливу цінність для грибників.

Білий гриб

Колір шапки білого гриба може бути різноманітним – від червонувато-коричневого до майже молочно-білого. Зовні вона переважно приємна на дотик, має злегка бархатисту фактуру, верхня шкірка щільно пов'язана з м'якоттю, тому складно від неї відділяється.

Ніжка у цього гриба бочкоподібна, а у старих – вона циліндрична і товста, може бути білого або насичено коричневого кольору.

М’якоть щільна й соковита, здебільшого м’ясиста. Зріз не змінює колір і залишається білим.

Опеньок

Часто ці гриби розташовуються на пеньках у вигляді кільця.

У опенька гнучка, тонка, часом досить довга ніжка (може досягати 12-15 см), колір якої варіюється від світло-медового до темно-коричневого тону. Ніжка у багатьох опеньків «вбрана» у кільце-спідничку.

Шапочка у опенька витончена пластинчаста, зазвичай закруглена донизу. Її відтінок різний – від кремового або жовтуватого кольору до червонуватих тонів.

Маслюк

Шапка у молодих грибів має напівкулясту, іноді конічну форму. Її покриває блискуча липку шкірка, що покриває капелюшок, через яку здається, ніби гриб зверху змазаний олією. Вона може бути слизькою постійно або тільки під час сирої погоди.

Ніжка у маслюків циліндричної форми. Колір білуватий з темним низом або збігається з кольором капелюшка.

Лисичка

Шапка і ніжка лисичок є одним цілим, без видимих меж, навіть колір приблизно один: від блідо-жовтого до помаранчевого.

Їхня шапка неправильної форми, плоска, з загорнутими, розпростертими хвилястими краями, увігнута або вдавлена всередину, у деяких зрілих особин буває лійкоподібною.

М'якоть лисичок м'ясиста і щільна, волокниста в ділянці ніжки, білого або жовтуватого кольору, має кислуватий смак і слабовиражений запах сухофруктів. Під час натискання поверхню гриба стає червоною.

Сироїжка

Рід сироїжок включає в себе не один десяток видів різноманітного забарвлення – від червоного, коричневого, зеленого до жовтого і білого. У них ламка біла м'якоть і світлі пластинки. Завдяки зовнішній різноманітності у них є дуже небезпечні неїстівні двійники.

Сироїжка зелена

Шапка широка, спочатку округла, потім розпростерта, діаметром до 18 см. Шкірка зеленувата, бліда, в центі буро-зелена, легко знімається.

Ніжка щільна, світло-кремова, гладенька, без потовщень. М'якоть біла, ламка, з прирослими до ніжки кремовими частими пластинками.

Сироїжка хвиляста

Шапка напівшаровидна до 6-10 см діаметром, у старих грибів розпростерта, при цьому краї залишаються загнутими і незначно хвилястими. Помітна здалеку завдяки червоним тонам – червоно-бордовим у центрі і трохи світлішим по краях.

Ніжка правильної циліндричної форми, кремово-білого кольору, в посушливу погоду набуває рожевого відтінку.

Сироїжка харчова

Діаметр капелюшка цього гриба може варіювати від 5 до 9 см, має округлу напівсферичну форму. Зазвичай він пофарбований в рожевий або рожево-коричневий колір, на дотик трішки клейкий, м'ясистий.

Ніжки невисокі, мають циліндричну форму, рівні, донизу дещо витончені, білі.

Пройдіть наш тест на знання їстівних і отруйних грибів